Вулканічний слід над Сандвічевими островами
© Santiago Gassó
У листопаді цього року метеорологічний супутник сфотографував цікаву світлу смугу у небі над Сандвічевими островами. Її джерелом став вулкан Майкл, який розташований на даному архіпелазі.
Гора Майкл (Mt Michael), яка є діючим стратовулканом на Південних Сандвічевих островах (південна частина Атлантичного океану), частіше спостерігається пінгвінами, ніж людьми. Гора розташована на острові Сондерс, приблизно за 1600 км від Антарктиди та за 2400 км від Південної Америки, і поблизу немає постійних жителів. Для штучних супутників, що займаються моніторингом земної поверхні, гора зазвичай закрита щільним покривалом хмар. Проте вулкан заввишки майже 1000 метрів часто знаходить спосіб влаштувати шоу та виділитися на тлі інших об'єктів рельєфу.
Над Сандвічевими островами часто виникають цікаві хвилеподібні хмари з трикутними смугастими візерунками, які виявляються в результаті збурення потоку повітря навколо вершини вулкана. Але на супутниковому знімку 7 листопада 2021 року, який був отриманий за допомогою інструменту Operational Land Imager (OLI) на супутнику Landsat 8, цікавішою особливістю є світлий шлейф, що видимий з підвітряної сторони острова.
Також читайте
Витягнута світліша смуга є слідом вулкану. Такі «сліди» виникають при взаємодії хмар з вулканічними газами і дрібними частинками (попіл, сажа) навіть у період відсутності активного виверження. Безліч дуже дрібних частинок вулканічного походження сприяють виникненню більш дрібних хмарних крапель, які роблять хмару яскравішою, оскільки дрібні краплі сильніше розсіюють світло. «Коли хмара переміщується над вулканом, слід цих дрібніших крапель залишається в хмарному шарі, нагадуючи струмок або доріжку іншої текстури, якщо дивитися зверху», - пояснив дослідник атмосфери НАСА Сантьяго Гассо (Santiago Gassó), який помітив цю особливість і регулярно виявляє такі вулкани на супутникових знімках.
Сліди вулканів важко розпізнати на знімках у видимому діапазоні. Це зображення отримано у штучних кольорах, що складається з комбінації короткохвильового інфрачервоного та синього світла, щоб допомогти виділити вулканічний трек від загального поля хмар. Також зверніть увагу на вражаючу лінзовидну (лентикулярну) хмару трикутної форми, що нагадує бумеранг. Вона не пов'язана із вулканічною активністю. Такі хмари мають орографічне походження і можуть розвиватися на гребені атмосферних хвиль, що утворюються, коли повітряний потік зустрічає бар'єр на своєму шляху (наприклад, гору) і підіймається вгору.
Сліди вулканів є корисним інструментом для вчених, які намагаються виявити випадки менш інтенсивної вулканічної активності. Така активність, що виражається у вигляді слабких викидів водяної пари, частинок попілу та газів є звичайною, але часто не реєструється, оскільки продукти виверження залишаються нижче хмар.
Проте, без лідарних даних (лідари – це прилади та установки, що застосовуються з метою зондування атмосфери у видимому або інфрачервоному діапазоні для визначення точних відстаней і висоти хмар) неможливо точно визначити, чи є об'єкт на знімку слідом вулкану або звичайним шлейфом продуктів виверження. У будь-якому випадку, як зазначає Гассо: «У цьому є своєрідна краса, хіба не так? Це спонукає рухатися далі і шукати дедалі більше схожих слідів».
За матеріалами NASA Earth Observatory та U.S. Geological Survey (Геологічна служба США) спеціально для сайту meteoprog.ua.
Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.
