Класифікація кліматів Землі

Класифікація кліматів Землі © e3sm.org

Клімат на нашій планеті має велику різноманітність. Існують різні підходи для його опису. У вивченні клімату було запропоновано кілька класифікацій. Розглянемо у цій публікації найбільш поширені та загальноприйняті.


Класифікація кліматів за Алісовим.

Ця типізація кліматичних поясів була розроблена радянським кліматологом Б.П. Алісовим у 1936 році. Неодноразово вона допрацьовувалась аж до 1950-х років. У її основі лежить переважання тих чи інших повітряних мас у різних районах залежно від пори року (переважання залежить від циркуляції атмосфери). У результаті було виділено 4 основні кліматичні пояси в кожній півкулі. В межах них панує одна повітряна маса. Також виділено 3 перехідні зони з приставкою «суб». В них взимку переважає повітряна маса з вищих широт, а влітку – з нижчих.

Крім цього, Алісов розділив пояси за рівнем континентальності. Кожен пояс у міру віддаленості від моря та океану матиме свій річний перебіг температури, опадів та режим вітру. При цьому різниця, за автором, істотна до субтропічних широт (якщо від полюса прямувати до екватора).

Повний результат виконаної автором роботи представлений нижче на схемі.

Класифікація кліматів за Кеппеном.

У ході тривалих досліджень, більш складна класифікація була розроблена російським кліматологом В. П. Кеппеном у 1900 році. Надалі автор кілька разів доповнював та змінював її. У її основі лежить місячний розподіл температури та опадів. Простежується ботанічний підхід: автор намагався пов'язати пояси з рослинністю (ботанічними зонами та провінціями). В результаті проведених досліджень було виділено 5 основних кліматичних зон, кожна з яких має види. В свою чергу, кожен вид має перелік різновидів: вказується додатковий індекс, що показує температуру повітря за найхолодніший місяць року.

Приклад запису: Dfc. D – борельна зона, f – з рівномірним зволоженням, c – дуже холодний місяць (−25…−10 °C).

Індекси холодного місяця: i - сильна спека (вище +35°C), h - дуже жарко (+28…+35 °C), a – спекотно (+23…+38 °C), b – тепло (+18…+ 25 °C), - середньо (+10...+18 °C), k - прохолодно (0...+10 °C), o - холодно (-10...0 °C), c - дуже холодно (-25...- 10 °C), d - болісно холодно (-40 ... -25 °C), e - вічна мерзлота (нижче -40 °C).

Нижче на схемі представлений результат тривалої 35-річної роботи Кеппена.

Класифікація кліматів Будико - Григор'єва.

У XX столітті було запропоновано ще один підхід до опису клімату. В його основі був закладений розподіл радіаційного балансу (різниця між приходом та витратою сонячної енергії на земній поверхні) та характер зволоження. Будико М.І. та Григор'єв А.А. виділили типи кліматів, що описувалися наступними характеристиками:

  • індекс посушливості;
  • сума температур вище +10 °С;
  • метеорологічні умови найхолоднішого місяця (січня).

Індекс сухості визначається співвідношенням річного радіаційного балансу до кількості тепла, яка потрібна для випаровування річної кількості опадів. Чим менший річний радіаційний баланс, тим менше відбувається випаровування вологи. Чим менше випаровування вологи і більше кількість опадів, тим нижче індекс посушливості.

Друга характеристика є важливим показником для можливості зростання та дозрівання тих чи інших сільськогосподарських культур.

Наприклад, виноград чи томати потребують значно більше тепла, ніж ячмінь чи овес. Тому необхідна сума температур вище +10 °С для них буде більшою (для перших 2000 – 2500 °С, для других 1000 – 1500 °С).

Чому саме вище за +10°С? З тієї причини, що саме в цьому випадку відбувається активне формування та дозрівання плодів. Сама сума температур в агрометеорології (розділі метеорології, що вивчає вплив метеорологічних та кліматичних умов на вегетацію та розвиток рослин) називається сумою активних температур (САТ).

Зима описується двома параметрами: середньою багаторічною мінімальною температурою, що спостерігається у січні та середньою багаторічною висотою снігового покриву цього місяця.

Цю класифікацію дуже зручно застосовувати в агрометеорологічній практиці. Можна наочно співвіднести потреби тієї чи іншої культури, що вирощується з кліматичними ресурсами аналізованого району. Кліматичні ресурси включають ряд показників, у тому числі й ті, які були застосовані Будиком і Григор'євим у своїй роботі. Останнє, що варто відзначити: дана класифікація була проведена лише на території колишнього СРСР.

У табличному наочному вигляді класифікацію Будико можна скласти так:

Як ви вже зрозуміли, залежно від підходу до опису клімату можна по-різному створити районування з ухилом на той чи інший фактор. Наприклад, у генетичному підході виділяються класифікації на основі циркуляції атмосфери (Броунов, Алісов) та теплового балансу діяльного шару ґрунту (Будико, Григор'єв). Найбільшу популярність і практичне застосування набули саме розглянуті вище підходи. Вважається, що вони є найбільш обґрунтованими. Так чи інакше, за будь-якого підходу виникають складності в класифікації клімату. Дуже важко описати його різноманіття. У наступній публікації ми розглянемо класифікацію кліматів за просторовим масштабом.

Підготував Ігор Кібальчич, кандидат географічних наук, синоптик.

4,6/5 (55 оцінок)

Не пропусти найцікавіше!

Підписуйся на наші канали в месенджерах!

Публикации

Відео